—утиски - перлина ѕод≥лл¤

—утиски - перлина ѕод≥лл¤

¬≥таю вас на стор≥нц≥, присв¤чен≥й украњнському селищу —утиски ¬≥нницькоњ област≥ та його околиц¤м!

“им, хто подорожуЇ ¬≥нницькою областю варто мати на уваз≥ це под≥льське селище на берегах ѕ≥вденного Ѕугу. —утиски ≥снують, зг≥дно письмовим джерелам, з 16 стол≥тт¤.
Ќа окрањн≥ поселенн¤ з боку районного центру “ивр≥в Ц ворота з вив≥скою школи-≥нтернату. ƒовга п≥дТњздна дор≥жка веде до стил≥зованоњ вартовоњ башти. ÷е Ч колишн¤ садиба маЇтку графа ƒ. ‘. √ейдена, вибудована в друг≥й половин≥ девТ¤тнадц¤того стол≥тт¤. —ам палац не збер≥гс¤, лишилис¤ лише фл≥гел≥, ¤к≥ були зведен≥ колись Дп≥д готикуФ. –азом з новими будинками та непродуманою посадкою дерев фл≥гел≥ приховують колись ч≥тке плануванн¤ чудового парку.
ƒ≥л¤нка п≥д садибу була вибрана напрочуд вдало. “ут ѕ≥вденний Ѕуг зустр≥чаЇ висок≥ скел≥ рожевого гран≥ту на л≥вому берез≥, круто звертаЇ м≥ж л≥систими пагорбами. Ќамагаючись використати головну принаду м≥сц¤ Ч мальовнич≥сть пейзаж≥в, ¤ка в≥дкриваЇтьс¤ з круч≥ на дальн≥ хати —утисок, творц≥ парку п≥дкорили плануванн¤ алей оточуючому ландшафту. ƒерева вздовж бровки в≥дкос≥в згрупован≥ так, що кожна точка огл¤ду ¤к рамкою оточена зеленню, неначе жива картина. ѕейзаж≥ тут найпрекрасн≥ш≥ ≥з тих, що можна знайти на ¬≥нниччин≥, та, можливо, ≥ в ”крањн≥. («а пут≥вником ƒ. ћалакова)
” —утисках функц≥онуЇ колись в≥домий на весь –ад¤нський —оюз завод УјвтоелектроапаратураФ, що забезпечував роботою понад 3 000 жител≥в селища та навколишн≥х с≥л. «араз виробництво значно скоротилось, проте ведетьс¤. “акож у селищ≥ Ї пожежна частина, хл≥бопекарн¤, ≥нкубаторна станц≥¤, добре розвинений приватний сектор виробництва. Ќа жаль, варвари зруйнували хл≥бозавод, що колись забезпечував смачним хл≥бом не т≥льки сутисчан, але ≥ жител≥в навколишн≥х с≥л. “акож д≥Ї г≥дроелектростанц≥¤.
” селищ≥ функц≥онуЇ загальноосв≥тн¤ школа, а також загальноосв≥тн¤ школа-≥нтернат, що переживаЇ в≥дродженн¤ д¤куючи допомоз≥ меценат≥в та навчально-виробничий комб≥нат. “акож завд¤ки м≥сцевим актив≥стам, нещодавно в≥дкривс¤ музей селища. ” прим≥щенн≥ музею за рад¤нських час≥в функц≥онував машинобуд≥вний техн≥кум.
« житлових будинк≥в б≥льш≥сть Ц це приватний сектор. Ѕагатоквартирн≥ будинки, а њх у —утисках б≥льше дес¤тка, побудован≥ в 70-90 роки заводом дл¤ своњх прац≥вник≥в, заввишки у 5 поверх≥в.
—утиски з ус≥х бок≥в оточен≥ л≥сами, що багат≥ на гриби та ¤годи. —елище майже навп≥л розд≥лене р≥чкою ѕ≥вденний Ѕуг. ѕоруч ≥з селищем багато ставк≥в.
¬л≥тку, та й в ≥нш≥ пори року, коли стоњть гарна погода, —утиски приваблюють любител≥в екстремального в≥дпочинку - на м≥сцевому аеродром≥ за прийн¤тну плату можна пол≥тати на планер≥, "кукурузнику", навчитис¤ стрибати з парашютом. ≤нколи провод¤тьс¤ змаганн¤ та зльоти з вищеназваних вид≥в спорту.
Ќа жаль, з розваг дл¤ молод≥ —утиски можуть запропонувати лише дискотеку в суботу та нед≥лю, а також салон комп"ютерних ≥гор. ¬≥дсутн≥сть роботи та ≥нфраструктури в≥дпочинку призводить до поступового в≥дтоку молод≥ до обласного центру та ≥нших м≥ст ”крањни ≥ ближнього заруб≥жж¤.
—утиски - батьк≥вщина √еро¤ –ад¤нського —оюзу, льотчика-винищувача, командира ескадрильњ 402-го винищувального ав≥ац≥йного полку ¬олодимира ќлекс≥йовича ™горовича, що за ¬елику ¬≥тчизн¤ну в≥йну знищив 26 л≥так≥в противника, в тому числ≥(!)в неб≥ над Ѕерл≥ном у кв≥тн≥ 1945 року, в≥н на своЇму я -9т збив фашистський реактивний л≥так ћ≈-262. р≥м нього за роки ¬¬¬ це змогли зробити ще т≥льки 5 льотчик≥в. “раг≥чно загинув 27 кв≥тн¤ 1953 року.
—утиски розташован≥ в 10-ти к≥лометрах в≥д районного центру - м. “ивр≥в та в 30 к≥лометрах в≥д обласного - ¬≥нниц≥. Ќа в≥ддал≥ 13 к≥лометр≥в - зал≥знична станц≥¤ √н≥вань.“ивр≥вський район межуЇ з ∆меринським.Ќаселенн¤ —утисок складаЇ приблизно 7 000 ос≥б.
Ќа незначн≥й в≥ддал≥ знаход¤тьс¤ ≥ ≥нш≥ ц≥кав≥ в ≥сторичному план≥ населен≥ пункти - —елище, Ѕрањл≥в.
—≈Ћ»ў≈
—ело з такою красномовною назвою виникло на м≥сц≥, де ще в 1620-тих роках сто¤в давн≥й „ерленк≥в („ерлений град), безжально зруйнований кримчаками. ƒеревТ¤ний замок, схожий за конструкц≥Їю з ¬≥нницьким, ≥снував тут ще за кн¤з≥в ор≥атович≥в, а м≥сцевий переказ говорить про заснуванн¤ цього поселенн¤ в сиву давнину. ѕереказ не виник на пустому м≥сц≥ Ц на Ћис≥й гор≥ знайден≥ залишки житла трип≥льськоњ культури. “а й назви Ц „ерлений град, Ћиса гора (!), —елище Ц говор¤ть про те ж саме, ¤к ≥ знах≥дки монет, черепк≥в на пол¤х та менш достов≥рн≥ св≥доцтва, ¤к-то розпов≥д≥ м≥сцевих старожил≥в про надзвичайноњ довжини п≥дземн≥ ходи, ¤к≥ вели до ¬≥нниц≥ та Ц чомусь Ц ∆меринки. Ќасправд≥ про ∆меринку до прокладенн¤ там зал≥зниц≥ знали лише т≥, хто сам в н≥й мешкав, та ще купка тих, чињ родич≥ мешкали в н≥й. –ити туди п≥дземелл¤ було або занадто по-дурному, або занадто по-пророчому.
–≥зн≥ польськ≥ документи 16 стор≥чч¤, ¤к≥ були написан≥ в „ерленковському замку, акти 1600 року, де „ерленк≥в, не дивл¤чись на втрачен≥ прив≥лењ, називаЇтьс¤ м≥стечком, говор¤ть про його значенн¤ ¤к warownie na kresah. Ќалежало м≥стечко „ерленковським. ќдин з останн≥х „ерленковських постригс¤ в монахи-васил≥ани, запросив брат≥ю з ѕочаЇва та дав њй село –овець п≥д заклад. Ўтаб-квартира „—¬¬ була там прот¤гом к≥лькох дес¤тил≥ть Ц аж до сплати залогу. —юди ж вт≥кли (у 1648 роц≥) з≥ знищенного козаками в≥нницького монастир¤ дом≥н≥кани. «амок став кл¤штором два-в-одному (це був такий жарт): на першому поверс≥ молилис¤ дом≥н≥кани, њх молитви зверху чув не √осподь, а дом≥н≥кани, ¤к≥ теж молилис¤ з ус≥х сил. ¬ середин≥ 18 ст. квартиранти з першого поверху повернулис¤ до ¬≥нниц≥, до в≥дбудованого на той час монастир¤.
ѕ≥сл¤ того, ¤к р≥д „ерленковських згас за чолов≥чою л≥н≥Їю, замок близько 1750 переходить за спадщиною до старости трахтемир≥вського —тан≥слава ўеньовського. ¬≥н в≥дремонтував ст≥низ бута та цегли, втсновив гармати та тримав пост≥йний гарн≥зон. “а той протримавс¤ в замку недовго. ”же учасник барськоњ конфедерац≥њ воЇвода брацлавський ќнуфр≥й ўеньовський п≥сл¤ поразки в≥д царських в≥йськ п≥д Ѕ≥лою ÷ерквою, роз≥брав замок, що на той час повн≥стю втратив своЇ оборонне значенн¤. «алишилис¤ башти. ќдна з них була перебудована п≥д м≥н≥атюрний романтичий замочок, ≥нша з 1800-х р.р. стала склепом дому ўеньовських. як в казках про Ѕ≥лосн≥жку, гроби тут вис≥ли на ланцюгах. Ѕашню ззовн≥ вкрили штукатуркою, обробив легким рустом по кутах, розтесали в≥кна, з боку двору прибудували тамбур (≥ вагон-ресторан. ÷е знову був жарт). «вели купол з≥ шпилем та порт≥к з спарених колон ≥он≥чного ордеру. «араз же цей гроб≥вець Ц кутова башта замку Ц живописна руњна.
ћ≥сце напрочуд гарне Ц на краю плато, ¤ке круто зриваЇтьс¤ до широкоњ долини ѕ≥вденного Ѕугу. ѕойма з луками, в≥ковий л≥с на далеких пагорбах та меандри р≥чки. Ѕ≥л¤ самого крутого повороту русла зустр≥чаЇ в≥три масивна башта з п≥дсл≥пуватими пустками в≥конниць та великими артилерийськими амбразурами в нижньому ¤рус≥.
Ќедалеко зв≥дти, вздовж краю плато видно залишки фундамент≥в ≥ншоњ башти. ¬она сто¤ла над дорогою, ¤ка вела до старого мосту через Ѕуг. Ќовий м≥ст стоњть значно нижче цього м≥сц¤, залишивши позаду старий млин (1885) Ц невибагливу у арх≥тектурному в≥дношенн≥ буд≥влю, муровану з с≥рого гран≥ту. аменю тут багато.
¬ трьох к≥лометрах по шосе в≥д —елища чути характерний щум гран≥тних карТЇр≥в Ц це √н≥вань, робоче селище при карТЇрах та зал≥зничн≥й станц≥њ. Ќазва ц¤, що вперше згадуЇтьс¤ в документах ще п≥д 1629 роком, йде, за м≥сцевими переказами, в≥д слова Дгн≥вФ (дуже нав≥ть прозора етимолог≥¤): ще в 19 стор≥чч≥ в сус≥дньому —елищ≥ так називалас¤ одна з вулиць, де мешканц≥ часто сварилис¤ один з одним через пасовиська ≥ довго тримали гн≥в на сус≥д≥в

Ѕрањл≥в
Ќеподал≥к в≥д √н≥ван≥ та —елища знаходитьс¤ Ѕрањл≥в, згадки про ¤кий вперше знаходимо в писемних джерелах 15 стор≥чч¤. “од≥ це було укр≥пленн¤, ¤ке виникло на мис≥ б≥л¤ злитт¤ р≥чок Ѕраги та –ову. —хож≥ укр≥пленн¤ здавна побутували на ѕод≥лл≥.
«а час≥в Ѕогдана ’мельницького Ѕрањл≥в перетворюЇтьс¤ на сотенне м≥стечко Ѕрацлавського полку, з деревТ¤ним замком за зразком в≥нницького. «алишки вал≥в цього замку простежуютьс¤ ≥ дотепер в центр≥ селища; сюди ж зм≥йками сповзаютьс¤ вулиц≥. ≤ не дивно Ч адже замковище завжди було т≥Їю глиною, з ¤коњ л≥пилис¤ середньов≥чн≥ м≥ста.
” 1652 роц≥ камТ¤нецький староста ѕетро ѕотоцький зд≥йснив наб≥г на брањловський маЇток черн≥г≥вського каштел¤на яна ќдрживольського та заволод≥в замком. „ерез 11 рок≥в цей по сут≥ розб≥йницький напад оформили ¤к куп≥влю-продаж, що доказуЇ, що багато ¤к≥ з сучасних б≥знес-технолог≥й зовс≥м не ¤вл¤ють собою сучасне ноу-хау, а були апробован≥ на прот¤з≥ в≥к≥в.
1672 року турки, захопивши ѕод≥лл¤, захопили ≥ Ѕрањл≥в (лог≥чно), ≥ √ал≥ль-паша залишив тут св≥й гарн≥зон (а в амТ¤нц≥ Ц св≥й гарем). ѕ≥сл¤ поверненн¤ пол¤к≥в поселенн¤ перейшло до к≥нц¤ 18 стор≥чч¤ у власн≥сть магнат≥в ѕотоцьких. —аме один з них, ‘ранц≥шек —алез≥й ѕотоцький, у 1740 роц≥ засновуЇ тут костел з кл¤штором трин≥тар≥њв. «авершив буд≥вництво близько 1780 року —тан≥слав щенсни ѕотоцький, в≥домий головним чином своњм шлюбом з —оф≥Їю √л¤воне, вона ж ƒе ¬≥тт, вона ж Ц ѕотоцька. —аме —тан≥слав ўенсни заснував дл¤ красун≥-дружини парк Д—оф≥њвкуФ в ”ман≥.
Ѕрањл≥вський монастир складаЇтьс¤ з костела та зТЇднаних з ним з боку хор≥в кел≥й. ÷е тринавна базил≥ка з люкарнами в середн≥й нав≥. « п≥вноч≥ б≥л¤ входу до кл¤штору знаходитьс¤ дзв≥ниц¤, ¤ка своЇю розк≥шною пластикою б≥льше нагадуЇ ошатну башту казкового палацу. «будована споруда в стил≥ бароко. ажуть, дзвони звучали тут не так, ¤к всюди, по особливому Ц завд¤ки овальним пройомам на перекритт¤х склеп≥нь. ¬ павутинн≥ кутих перил другого ¤русу дзв≥ниц≥ центральне м≥сце займаЇ зображенн¤ семикутного хреста п≥д короною Ц гербу Дѕил¤ваФ ѕотоцьких (схожий прикрашав колись двер≥ камТ¤нецького дом≥н≥канського Ц а зараз збер≥гс¤, певно, лише в ≥нтерТЇрах костелу). «абавна дол¤ сп≥ткала герб: п≥сл¤ того, ¤к монастир в≥ддали православним, до 7 ≥снуючих кут≥в додали ще один Ц ≥ утворивс¤ восьмикутний хрест старообр¤дц≥в.
Ќезважаючи на складну багатопланов≥сть обТЇм≥в, декор фасад≥в досить скромний, стриманий. ќсобливо сильно це в≥дчутно при пор≥вн¤нн≥ з ≥нтерТЇром, ¤кий прикрашають каннельован≥ п≥л¤стри коринфського ордеру, високий, складного проф≥лю антаблемент, вишукан≥ за силуетами фронтони в в≥втар≥, багата л≥пнина ≥, нарешт≥, живопис, що вкриваЇ ст≥ни та стелю. –озписи ц≥ колись були досить славетними. ¬иконав њх в к≥нц≥ 18 ст. темперою по сух≥й штукатурц≥ художник-монах …осип ѕрахтль (≥ знову в мене, ностальгуюч≥й серед московських сн≥г≥в Ц паралель з р≥дним амТ¤нцем. ¬ нашому трин≥тарському костел≥ були розписи його руки, та, на жаль, не збереглис¤). оли в 1787 роц≥ Ѕрањл≥в в≥дв≥дав король —тан≥слав јвгуст, в≥н спец≥ально розгл¤нув ц≥ розписи. Ќа жаль, сюжетн≥ та декоративно-орнаментальн≥ мотиви брањловських фресок збереглис¤ погано.
« обох бок≥в в≥д хора Ц баптистер≥й та закрист≥¤, двер≥ з ¤ких ведуть до корпусу кел≥й. ќстанн≥й маЇ в план≥ вигл¤д л≥тери ДЌФ, один з бок≥в ¤коњ замнений ст≥ною костела. ¬ внутр≥шнЇ подв≥рТ¤ дивл¤тьс¤ в≥кна з прохолодних склеп≥нчастих коридор≥в з маленькими лавиц¤ми в п≥дв≥конних н≥шах. Ќав≥ть дух монастир¤ ще не вив≥тривс¤ зв≥дси.
ѕ≥сл¤ польського повстанн¤ 1831 року монастир перетворюють на православний “роњцький (трин≥тарський, все так само Ц трин≥тарський... але вже ≥ншою мовою). ƒл¤ достатнього ДблаголЇп≥¤Ф дзв≥ницю прикрашають (гм) шатровим дахом з кокошниками. ÷ього видалос¤ замало Ц ≥ на даху костелу споруджають фальшивий восьмерик з шатровим завершенн¤м, в огорожу пристромили незугарну браму в стил≥ московського бароко. “а вс≥ ц≥ ДапгрейдиФ споруди не збереглис¤ Ц на щаст¤ естет≥в.
Ќайвища буд≥вл¤ старого Ѕрањлова Ц це колишн≥й параф≥¤льний костел, знову ж таки присв¤чен≥й “р≥йц≥ (1879) Ч досить, ¤кщо в≥рити пут≥внику ƒ. ћалакова Ч дивна споруда, надзвичайно масштабна нав≥ть за тепер≥шн≥ми м≥рками. «находитьс¤ храм на старому брањл≥вському замчищ≥. Ѕуд≥вл¤ декорована п≥д амп≥р, маЇ так зван≥ Дв≥зант≥йськ≥Ф в≥кна ≥ дуже високу дзв≥ницю, ¤ка робить њњ схожою нав≥ть не на костел, а на ратушу з баштою.
ќбидв≥ арх≥тектурн≥ дом≥нанти м≥стечка в≥дзеркалюютьс¤ в тихих водах –ову, що спок≥йно тече назустр≥ч Ѕугу. остели розташован≥ на п≥двищенн¤х, тому њх добре видно з ус≥х точок: з пол≥в, з л≥н≥њ зал≥зниц≥ ∆меринка-¬≥нниц¤ (дивно, а ¤ й не бачила. ’оча, щоправда, цей пром≥жок траси долала ¤к правило глибоко вноч≥), з старого парку за –овом, де видн≥Їтьс¤ буд≥вл¤ палацу, повТ¤заного ≥стор≥Їю з вже згаданою зал≥зницею.
Ќа початку 19 ст. Ѕрањл≥в шл¤хом матримон≥альних пертурбац≥й власник≥в переходить в≥д ѕотоцьких до ‘ел≥ц≥ана ёковського. “ой, в свою чергу, продаЇ маЇток в 1868 роц≥ .‘. фон ћекку, в≥домому зал≥зничному п≥дприЇмцю. …ого дружина, Ќад≥¤ ‘≥ларет≥вна, була Ч в≥домий факт Ч пристрасною шанувальницею таланту ѕ. „айковського (зараз њњ б назвали ДфанаткоюФ). ÷¤ обставина повС¤зала ≥стор≥ю м≥стечка з житт¤м видатного композитора.
¬ 1876 роц≥ Ќад≥¤ фон ћекк заочно зробила невелике музичне замовленн¤ ѕетру ≤лл≥чу. ѕом≥ж ними завТ¤зуЇтьс¤ листуванн¤, ¤ке дало початок дружб≥. ¬они н≥коли не зустр≥чалис¤, не розмовл¤ли одне з одним Ч таке було њхнЇ сп≥льне бажанн¤. “епле та зм≥стовне листуванн¤ продовжувалос¤ 13 рок≥в. (Ѕовкнути щось про в≥ртуальн≥ знайомства минулого Ч чи стриматис¤? —тримаюсь. јналог≥њ ≥ так на поверхн≥).
ќс≥нь 1877 р. була важким пер≥одом в житт≥ „айковського. –озлученн¤, швейцарський курорт, ф≥нансов≥ проблеми. ƒиректор ћосковськоњ консерватор≥њ ћ. √. –уб≥нштейн розпов≥в про негаразди, ¤к≥ сп≥ткали ген≥¤, Ќад≥њ ‘≥ларет≥вн≥ Ч ≥ багата меценатка запропонувала петру ≤лл≥чу щор≥чну субсид≥ю в 6000 карбованц≥в до тих п≥р, аж поки в≥н не повернетьс¤ в консерватор≥ю. √рош≥ ц≥ композитор отримував прот¤гом вс≥х наступних рок≥в листуванн¤, що дало йому змогу вести незалежний спос≥б житт¤.
¬есною 1878 року „айковскький отримав запрошенн¤ прињхати до Ѕрањлова Ч ≥ в≥дразу ж погодивс¤. ѕерш≥ ж враженн¤ справдили найказков≥ш≥ спод≥ванн¤: розк≥шний парк, багатий палац та повний комфорт. Ќад≥¤ фон ћекк поп≥клувалас¤ про вс≥ др≥бниц≥ його побуту Ч управл¤ючий та прислуга були попереджен≥ про смаки та звички композитора, сн≥данок, об≥д та вечерю подавали в вказаний „айковським час, страви готувалис¤ на його замовленн¤. ∆оден не м≥г порушити суворий розпор¤док дн¤ (ранком Ч робота, пот≥м прогул¤нки, ввечер≥ Ч читанн¤, листуванн¤ та музика). ¬се тут було створене дл¤ творчост≥: чудовий ро¤ль, ф≥сгармон≥¤, ноти та книги. ≤ це принесло результати! ¬ Ѕрањлов≥ написан≥ перша оркестрова сюњта, опера Дќрлеанська д≥ваФ, пТЇси дл¤ скрипки, 7 романс≥в (серед них Ч Д“о було ранньою весноюФ, Д—редь шумного балаФ), серенада ƒон ∆уана на слова ќ. “олстого, Дѕ≥л≥п≥неллаФ.
Ќа наступний р≥к ѕ. „айковський знову був в Ѕрањлов≥, та вже в≥дчував легке незадоволенн¤ в≥д впертого надм≥рного п≥клуванн¤ Ќад≥њ ‘≥ларет≥вни. ¬ серпн≥ 1879 року в≥н три тиждн≥ жив на сус≥дньому хутор≥ —емак≥, тому що Ќад≥¤ фон ћекк з родиною перебувала в цей час в Ѕрањлов≥. ¬л≥тку 1880 року „айковський востаннЇ прињхав сюди. ¬ —емаках в≥н написав с≥м романс≥в